Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 910/14763/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ритуальна служба СКП "Спецкомбінат ПКПО" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)на ухвалу та постанову господарського суду м.Києва від 26.01.2015 Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015у справі№910/14763/14за позовом ТОВ "Поліал-Інжиніринг"доритуальної служби СКП "Спецкомбінат ПКПО" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)про стягнення 122247,60 грн. заборгованості ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.10.2014 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 26.01.2015 (суддя Мудрий С.М.), винесеною на підставі ст.121 ГПК України та залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.), відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення від 06.10.2014.

Ритуальна служба СКП "Спецкомбінат ПКПО" виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати, прийняти нове рішення щодо задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом процесуального права, а саме ст.121 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення, важкий фінансовий стан боржника, який спричинений збитками підприємства у сумі більш як 1 млн. грн. На думку заявника, його вини у нездійсненні розрахунків з позивачем немає через відсутність надходження бюджетних коштів з міського бюджету, поточні видатки з якого на І квартал 2015р. передбачені лише на зарплату працівників.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін ухвалу про відмову в задоволенні заяви боржника щодо відстрочки виконання судового рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення з винятковими обставинами, що ускладнюють своєчасне виконання судового рішення. Наведена відповідачем обставина, зокрема, тяжкий фінансовий стан боржника, не є в розумінні ст.121 ГПК України підставою для відстрочення виконання судового рішення Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання судового рішення для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення в даній справі.

Колегія погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та заявником не доведено свого вкрай скрутного фінансового становища, як і не встановлено порушення справи про банкрутство підприємства-боржника та обумовленої цим реальної загрози його банкрутства, а також обставин щодо відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, на які можливо було б звернути стягнення, оскільки наявність саме вказаних обставин могла б стати вагомою достатньою підставою для надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Судами також не встановлено виняткової сукупності обставин, які б в розумінні ст.121 ГПК України свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан відповідача та унеможливлюють примусове виконання судового рішення протягом строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а саме суцільної збитковості господарської діяльності підприємства у 2013-2014рр.

Касаційна інстанція не приймає до уваги як такі, що мають характер необґрунтованих припущень, посилання скаржника в обґрунтування підстав для надання відстрочки на відсутність його вини у нездійсненні розрахунків з позивачем через відсутність надходження бюджетних коштів з міського бюджету, поточні видатки з якого на І квартал 2015р. передбачені лише на зарплату працівників, оскільки, по-перше, згідно приписів ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України не вважаються обставинами, які б звільняли від відповідальності, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, норма ст.625 ЦК України встановлює правило, згідно з яким боржник не звільняється від відповідальності у зв'язку з неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. По-друге, відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, а також в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004.

Більше того, відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст.44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

З огляду на це, колегія вважає, що наведені заявником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від боржника обставин.

Вищенаведене переконливо свідчить про правильність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Разом з тим, колегія приймає до уваги наступне.

Право місцевого господарського суду вирішувати питання про розстрочку виконання рішення у виняткових випадках передбачено ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Водночас, згідно імперативних вимог ст.ст.1115,1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ч.ч.1,2 ст.101, ст.ст.1115,1117 та ч.1 ст.121 ГПК України повноваження на надання розстрочки виконання судового рішення мають саме суди першої та апеляційної інстанцій, які на відміну від касаційної інстанції, наділені правом на встановлення наявності чи відсутності таких виняткових обставин, як-от: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що мають істотне значення, оскільки саме ці обставини можуть бути достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи в порядку касації, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111,11113,121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду м.Києва від 26.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі №910/14763/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун